Іменники у німецькій мові мають граматичні категорії роду, числа і відмінка, і зазвичай вживаються з артиклем – службовою частиною мови. Артикль виражає категорію визначеності і невизначеності, роду, числа і відмінка іменника.

Іменник у німецькій мові відіграє ключову роль, як і в багатьох інших мовах, оскільки він називає людей, предмети, явища та абстрактні поняття. Важливою особливістю німецьких іменників є те, що вони завжди пишуться з великої літери.

Займенники в німецькій мові — це ключовий елемент граматики, який використовується для заміни іменників та уникнення їх повторення. Вони розрізняються за особами, числами та відмінками.

Прийменник — службова частина мови, що виражає відношення між предметами і вказує на об’єкт дії, напрям, місце, час, причину (мету).

Прислівник — це повнозначна, самостійна частина мови, що виражає ознаку дії, стан предмета або ознаку якості і відповідає на питання як? де? звідки? наскільки? якою мірою?