perpetuum mobile

Ти знаєш як зробити вічний двигун, але тебе ніхто не сприймає всерйоз. Всі думають, що в тебе «іде фікс». Розкажи нам про свою ідею, у нас же не Академія Наук! Можливо тут знайдуться спонсори, які допоможуть тобі реалізувати твою ідею.

Як в домашніх умовах зробити вічний двигун? Що за маячня, скажете ви. Ми ж зі школи знаємо, що це не можливо. А ще ми знаємо, що людина походить від мавпи, що не можливо досягнути швидкості більшої ніж швидкість світла, що земля – кругла, а Волга впадає в Каспійське море. Але ж були і інші часи, коли всерйоз шукали «філософський камінь», за «круглу землю» спалювали, а за «походження від мавпи” відлучали. Теорії Ейнштейна і Дарвіна ще не доведені і поки ще залишаються теоріями.

Історія, кажуть, розвивається по спіралі. Нові вчені висувають нові теорії. Буцім-то Земля має форму правильного багатогранника, буцім-то не людина походить від мавпи, а мавпа від людини, що швидкість світла зовсім і не константа! Одне мене радує, що Волга як і раніше впадає в Каспійське море! 🙂 Хоча…був би вчений, а докази знайдуться! Так чи варто витрачати час і кошти  на винахід Perpetuum mobile? І в кого це швидше вийде? У самоучки не «обтяженого” знаннями чи в «яйцеголового” вченого?

Письменник-фантаст Реймонд Джоунс в оповіданні «Рівень шуму» показав як можна позбутися від «надлишку знань». Для цього військовими групі вчених був показаний фільм про нібито винахідника-одинака.

Винахідник одягає якийсь ранець. У ранця немає а ні пропелерів, а ні сопел. Він до того ж не приєднаний до жодного зовнішнього джерела енергії. Винахідник щось крутнув в себе на поясі. Після цього він, повільно прискорюючи підйом, почав підніматися в повітря. На висоті приблизно сто п’ятдесят метрів він зупинився і кілька миттєвостей нерухомо висів у повітрі. Потім опустився на землю.

Під час другого польоту сталася катастрофа, винахідник гине, ранець вибухає і від нього нічого не залишається. Вражені фейковим фільмом, вчені за кілька років напруженої праці все ж сконструювали подібний ранець, правда він був набагато важче та більший за розміром.

Основна думка цього оповідання полягає в тому, «що якщо зібрати групу знаних вчених і поставити їх перед фактом, що це не безглузда витівка, що це можна зробити, то можна розхитати їх розумові фільтри, і з’явиться результат. Спрацювавши один раз, метод буде дійовим завжди.

Ось на фіга нам цей вічний двигун? Чи не призведе його створення до розорення нафтових та газових монополій, чи не впаде від цього світова економіка? Чи не деградує після цього людство? Ні, звичайно, деградація не страшна ще «не відкритим» племенам індіанців в Амазонії. А з іншого боку, великі цивілізації Ацтеків і Майя, що прекрасно обходилися без колеса, були завойовані «колісниками», що прибули з Європи.

Що таке гравітація і як з нею боротися?

З гравітацією можна боротися тільки з допомогою антигравітації.

Ми, земляни, живемо у відповідності з законом Ньютона. Що говорить нам Ньютон? Що всі тіла притягуються

Цей закон суворий, але справедливий! І якщо ми бачимо, що Аладдін летить на килимі-самольоті, то це означає, що або килим та його пасажири мають від’ємну масу, або константа G у цього килима в даний момент від’ємна! Майже до кінця ХIX століття багато хто, чомусь, вважав, що тільки килим може бути гравільотом. Але вже на рубіжі ХIХ і ХХ століть, у килима нарешті з’явилася альтернатива!

Кращі уми наукової і ненаукової фантастики присвятили свої роботи антигравітації.

Згідно сюжету роману Г. Уеллса «Перші люди на Місяці» речовина кейворит, за допомогою якої можна було подолати гравітацію, створена 14 жовтня 1899 року доктором Кейвором. При цьому відкриття сталося випадково і явно несподівано  для Кейвора. Кейворит був отриманий з кількох металів.

Письменник-фантаст Олександр Бєляєв у 1936 році опублікував оповідання «Килим-самоліт» з циклу «Винаходи професора Вагнера». Килим-самоліт складався з осередків-бульбашок сплаву магнію і берилію розміром менше одного міліметра і товщиною стінки в одну десятитисячної міліметра (100 нм). Таким чином, матеріал, з якого Вагнер зробив свій «літаючий килим» можна віднести до нанотехнологічних.

Марті МакФлай, герой фільму «Назад в майбутнє-2», хвацько розсікає на дошці-гравільоті. На думку творців фільму це було б можливо вже на початку ХХI століття.

Але щось мені підказує, що незабаром у всіх країнах почнуть прискорено створювати ферми з вирощування жуків златка (Capnodis miliaris)!