Пролог
пролог
«… і непереможно встає бажання ще раз прожити, хоч у споминах, своє життя над золотим Дінцем, у шумі тихих верб і осик, у янтарному цвіті акацій і дзвонах, церковних дзвонах, тепер чужих, а колись таких містичних і рідних. О моя Третя Рота…»
«На землю
рідного села
ступив — і раптом
легесенькими ноги стали,
а серце — таким важким.»
Третя Рота №2
Пролог
…….У 1764 році на березі Дінця і річки Верхній Білий Колодязь оселилася 3-я рота кінних гусарів Бахмутського полку. За командира в них був 24-річний поручник Михайло Депрерадович. Було тих гусарів усього 25 чоловік, а разом з жінками та дітьми – 71. Як для роти – зовсім не багато. Всі вони були православного віросповідання, вихідцями з Балканських країн, що втекли з–під турецького ярма. Серед них були серби, молдавани, болгари та греки. Спочатку це село називали просто – Третя Рота, згодом село отримало назву Верхнє, а Верхній Білий Колодязь став просто річкою Біленькою. Давно немає в цих краях гусарів, але мешканці й донині інколи називають це місце Третьою Ротою.
.
У 1753 р о ц і н а б е р е з і Д і н ц я і р і ч к и В е р х н і й Б і л и й К о л о д я з ь о с е л и л а с я 3-я р о т а к і н н и х г у с а р і в Б а х м у т с ь к о г о п о л к у. З а к о м а н д и р а в н и х б у в 24 – р і ч н и й п о р у ч и к М и х а й л о Д е п р е р а д о в и ч.
Зміст твору «Третя Рота №2»
